08 лютого 2024 року провели заняття для вчителів музичного мистецтва та мистецтва, керівників гуртків (музичний профіль) ЗЗСО слухачів курсів у Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти, – Зоя Корчинська розповіла про мистецькі заходи, нові проєкти, можливості дистанційного обслуговування та інформаційні ресурси бібліотеки. Слухачі переглянули віртуальні виставки, підготовлені працівниками нашої бібліотеки та присвячені діячам мистецтва України та світу. Разом з вчителями музики чимало дізналися про геніального композитора та співака, який зробив українську естраду відомою на весь світ, Володимира Івасюка. Про нього розповіла Лариса Тананайко. Звучали пісні композитора, демонтрувалися уривки відео, підготовленого каналом «Суспільне. Культура» про його творчість та долю.
Володимир
Івасюк – за фахом медик, а за
покликанням – скрипаль, піаніст, віолончеліст, гітарист і автор пісень, які він
відмовлявся писати російською мовою. Володимир народився на
Буковині в селищі Кіцмань у сім’ї викладачів Михайла і Софії Івасюків 4 березня 1949 року. Батько
вільно володів шістьма мовами, писав прозу й поезію. У молодості Михайло
відбував ув’язнення в радянських таборах за спробу перетину
румунсько-радянського кордону – хотів вступити до університету. Тож родина була
«на олівці» в КДБ як «неблагонадійні».
Радянська
влада перешкоджала Володі ще з юності – його не зарахували до Чернівецького
медичного університету. Причина – перевернутий бюст Леніна у його рідному
селищі. Компанія хлопців разом з Володею бавилася та закинула на вождя картуза.
Коли спробувати зняти, погано закріплений бюст впав. Тому замість медичного
вишу відмінник Івасюк пішов працювати на місцевий завод «Легмаш»
штампувальником у фурнітурний цех. Але там йому знайшлося заняття до душі – серед
заводських робітників Івасюк створює свій перший ансамбль «Буковинка». У той
рік під псевдонімом «Весняний» Івасюк надіслав на обласний конкурс кілька
творів: «Відлітали журавлі» на вірш Віктора Миколайчука та «Колискова для
Оксаночки» на власні слова. За пісню «Відлітали журавлі» композитор-початківець
отримав свою першу відзнаку.
Разом з
«Буковинкою» Володимир дебютував на київському телебаченні, а згодом популярна
співачка Лідія Відаш записала на Українському радіо пісню «Я піду в далекі гори»,
на яку юного композитора надихнув підйом на Говерлу з друзями. Пісня одразу ж
сподобалася слухачам і стала часто звучати в етері. Справді історичним став виступ
на театральній площі Чернівців, коли разом з Оленою Кузнєцовою Володимир Івасюк
під акомпанемент ансамблю «Карпати» вперше виконав пісню «Червона рута». Пісню,
яка транслювалася у прямому етері, вже наступного дня співала вся Україна.
Свої
перші твори Володимир Івасюк приніс композитору Левку Дутківському. У виконанні
ансамблю «Смерічка» вони здобули шалену популярність. Володя писав пісні і
музику для своїх друзів, естрадних співаків Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, вони разом мандрували Карпатами.
Популярність
молодим артистам також принесли зйомки першого українського мюзиклу «Червона
рута» у Яремчі. Головні ролі виконували Софія Ротару і Василь Зінкевич. У
стрічці прозвучало багато пісень Володимира Івасюка. Завдяки творчому тандему з
Софією Ротару його музика розлетілася за межі Союзу. Саме у виконанні Софії Ротару
«Водограй» переміг на конкурсі «Пісня-72», а згодом і на міжнародному «Сопоті-74».
Пізніше пісня «У долі своя весна» перемогла на «Сопоті-77». Разом вони видали
платівку-гігант із дванадцятьма піснями Володимира Івасюка, які виконала Софія Ротару
– це був нечуваний успіх для таких молодих артистів!
Івасюк
здобув популярність у Сполучених Штатах, де вийшла його платівка. Артист отримав
нечуваний гонорар і … розмову із працівниками КДБ. Володимиру Івасюку
наполегливо рекомендували віддати гроші у такий собі «Фонд миру», що займався «поширенням
соціалізму». На
що принциповий композитор відповів, що не фінансуватиме «терористичні
організації». Про те, що Володимир Івасюк «потрапив у немилість» партії,
свідчило й те, що він раз за разом за дивних обставин не отримував державних премій.
Його не внесли в список Шевченківської премії, яку отримала театральна вистава «Прапороносці»,
для якої Володимир Івасюк написав музику. Не отримав він і премії Миколи
Островського, хоч його кандидатуру рекомендували 12 членів правління Ради клубу
творчої молоді.
24
квітня 1979 року в обід Володимиру зателефонували, він одягнувся, пішов до
консерваторії й більше ніколи не повернувся. Уже за день його відсутності рідні
забили на сполох – але, за їхніми словами, Володимира не поспішали шукати й
відмовили в розміщенні оголошення на телебаченні про його зникнення. 18 травня,
майже через місяць після його раптового зникнення, тіло Володимира знайшли на
території військової частини в Брюховицькому лісі: Він був повішеним на паску
від свого плаща. Знайшов композитора солдат, який займався «полюванням на
лисиць» – військовим тренуванням на пошук об’єкта за радіосигналами. Оголосили
офіційну версію – самогубство.
Тисячі українців
прийшли попрощатися з Івасюком. «Та не
студента медінституту та консерваторії ми ховаємо сьогодні і не автора музики
лише до спектаклю "Прапороносці". Ми ховаємо композитора, гордість
України, автора "Червоної рути", яку співає увесь світ!», –
такими були слова Ростислава Братуня над могилою друга.
У 2015
році прокурор Львівщини Роман Федик заявив, що Володимир Івасюк був убитий
радянськими спецслужбами. У 2021-му році ексзаступник генпрокурора Микола
Голомша у прямому етері шоу «Право на владу» сказав: «Ми встановили, що він був повішений уже мертвим», але
підтверджень своїм словам не навів. Матеріали справи
досі засекречені у Москві й жодне ім’я не розголошене.
Володимир Івасюк вважав себе в
першу чергу композитором. В останні роки свого життя він повністю зосередився
на написанні інструментальних творів – музики до театральної вистави, сюїти для
хору, п’єси для скрипки, фортепіано і віолончелі. Естрадні пісні й музика для
музичних фільмів не були його вершинами, як він сам вважав.
Його земне життя тривало лише 30 років. Але за цей короткий час він потужно розвинув свій талант і потенціал. Пісні Володимира Івасюка переживають нині нову хвилю популярності. Упродовж останніх років українці перевідкривають його постать для себе, твори композитора вчергове набувають актуальності й стають трендами в соціальних мережах, звучать по-новому в особистих плейлистах і діджей-сетах, якими Україну представляють закордоном.
Немає коментарів:
Дописати коментар