ОНЛАЙН-ЗУСТРІЧ ІЗ ПОЕТОМ І ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ ЗСУ САШКОМ ОБРІЄМ

                 

17 листопада Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва запросила на онлайн-зустріч із поетом і військовослужбовцем ЗСУ Сашком Обрієм.

Справжнє ім’я автора – Олександр Кучеренко. Він народився 20 травня 1991 року в місті Південноукраїнськ. Писати вірші почав у підлітковому віці, перші тексти з’явилися ще у восьмому класі. Юний поет перемагав у літературних конкурсах, публікувався в альманахах і журналах. У 2015 році вийшла перша збірка віршів «Абетка юності». В творчому доробку Сашка Обрія пʼять книжок. «ПростеП» – вийшла друком зовсім нещодавно. Збірка поєднує тексти з різних періодів творчості. Поезія Сашка Обрія охоплює широкий спектр тем – від громадянської та філософської лірики до гумору, сатири, інтимних і пейзажних мотивів.

З жовтня 2024 року Сашко Кучеренко служить у лавах Збройних Сил України, нині – боєць батальйону безпілотних систем «Мара» 66-ї окремої механізованої бригади. Він продовжує писати, коли є можливість.

Олександр – амбасадор рідного степу, прадавньої козацької історії краю.

Турбота та біль за рідну землю та історію переповнює його поезію.

ЗА П’ЯДДЮ П’ЯДЬ

І Залізняк, і Сава Чалий...

Та хто тут тільки не бував!

А ми ще край свій не вивчали!

Про що мовчить він між заграв?

Що вкарбував граніт у пам'ять?

Яка в нім істина гірка?

Для чого кличе нас і манить

у вир порогів Бог-ріка?

До чого вперто закликає

своїх нащадків Бузький Гард?

Душа і серце неприкая...

ні!.. Жити в спокої не варт,

коли тебе, мій любий краю,

живим ховають!.. Бачу я,

як тихо, в муках ти конаєш,

і очі тонуть в ручаях...

Чому людцям такий байдужий?

Ну чим ти, краю, не Едем?

Невже ж тебе, стражденний Буже,

ми в домовину покладем?

Невже в болоті захлинутись

тобі дамо, без боротьби?

Невже в злочинстві візьмем участь?

Невже і досі ми – раби?

Вже й степ – не степ: літопис шрамів

на спині Байдиній німій...

Розворохобилися рани:

це зайди край катують мій!

Невже козацький степ під воду

тихенько булькне – і... нехай?

Невже, заводу на догоду,

ми доїмо славетний край?

Невже ж то вольницю, святиню

пережуємо, наче хліб?

Плюють завезенці у спину.

Пускають хитрощі у хід.

Їх засліпили ізотопи

урану-235.

Невже людці мілкі затоплять

одвічний скарб,

за п'яддю п’ядь?!.

© Сашко Обрій. https://www.poetryclub.com.ua/getpoems.php?id=10620

PS. У читальній залі бібліотеки з віршами Сашка Обрія можна познайомитися на сторінках часопису «Дзвін».

Обрій С. Бо весь цей степ – про тебе і для тебе : [поезія] / С. Обрій // Дзвін. – 2023. – № 11/12. – С. 77–82.