5 жовтня 2023 року вчителів музичного мистецтва та мистецтва, слухачів курсів – Зоя Корчинська розповіла про мистецькі заходи, нові проєкти, можливості дистанційного обслуговування та інформаційні ресурси бібліотеки. Слухачі переглянули віртуальні виставки, підготовлені працівниками нашої бібліотеки та присвячені діячам мистецтва України та світу. Разом з вчителями музики чимало дізналися про Наталію Ужвій. Про неї розповіла Любов Фрадинська. Захід прикрасила музика у виконанні талановитих учнів Луцької музичної школи №1 імені Фридерика Шопена. Прозвучали музичні твори у виконанні Христини Зарицької (клас скрипки викладача Зої Мрочко) та ансамблю скрипалів (керівник Наталя Томчук).
Наталія Ужвій – перша українська
акторка, фільм «Веселка» за участі якої був відзначений Головним призом
асоціації кінокритиків США і Вищої премією газети «Daily News» «За кращий
іноземний фільм в американському прокаті 1944 року», а також призом Нацради
кінооглядачів США.
Майбутня акторка народилася 8
вересня 1898 року у містечку Любомль на Волині. Сім’я, у якій дівчинка була
найстаршою, жила бідно. В родині зростало ще п’ятеро братів та двоє сестр. У
пошуках кращої долі й заробітку Ужвій-старший влаштувався працювати на
залізницю неподалік від Варшави. Туди ж, у селище Брудно, переїхала вся
багатодітна родина. Вчилася Наталка спочатку в залізничному, згодом у міському
училищі. Через відсутність грошей дівчина не змогла продовжити навчання. Щоб
матеріально підтримати рідних, вона влаштувалася швачкою. У вільний час Наталя
займалася самоосвітою, готуючись до іспитів. У 16 років вона блискуче витримує
іспит й отримує звання сільської вчительки. Із 1915-го вчителює.
У буремні роки революції сім’я
переїхала до Золотоноші (Черкаська область). Саме тут в аматорському театрі
Наталка зіграла свою першу епізодичну роль квартирантки в п’єсі Габріелі
Запольської «Мораль пані Дульської». У 1922 році Наталія Ужвій переїхала до
Києва. Того ж року відбулася доленосна зустріч із Іваном Мар’яненком. Завдяки
йому юна акторка-початківиця потрапила в допоміжний склад Київського
українського драматичного театру імені Тараса Шевченка. У 1925 та 1926-му роках
стала ведучою акторкою Одеського драматичного театру.
У 1926-му режисер Лесь Курбас запросив
акторку до свого театру «Березіль», у якому вона зіграла більше 30 персонажів.
Її гра вражала глядача реалістичністю, Наталі вдавалося розкрити душевні
переживання героїнь. Вона не просто грала, а немов наново створювала образи,
наповнювала кожного персонажа почуттями, оживляла, зливалася в одне ціле з персонажем.
Її серце кохало, палало пристрастями й ненавистю, розривалося од розпуки й
оживало, щонайменшу емоцію пропускала через свою душу.
Та попри любов глядачів й шалену
популярність, Ужвій скуштувала гіркого трунку більшовицького режиму. Їй, примі
театру, довелося разом із іншими акторами театру «Березіль» підписати листа
проти Леся Курбаса. А ще змусили з трибуни виступити з обвинуваченнями проти
режисера. Вона, стала заручницею режиму, як і тисячі інших, над головами яких
постійно був занесений каральний меч. Її рідний брат Євген Косьмина-Ужвій був
начальником політвідділу 78-стрілецької дивізії Сибірського військового округу.
Його арештували, звинуватили у співпраці з троцькістами і за вироком Верховного
суду розстріляли. Тоді ж, у 1937 році, до вищої міри покарання був засуджений
брат Назарій.
Після розгрому театру «Березіль»
Наталя переїхала до Києва. До самої смерті вона працювала в Київському
державному академічному театрі імені Франка. Майже 20 років, до 1973-го була
очільницею Українського відділення Театрального товариства. Її акторський
талант оцінювали відомі зірки сцени, кіно, режисери захоплювалися
неперевершеною грою. Сергій Параджанов створив про неї біографічний фільм.
У 1936-му році Наталія закохалася
в актора Євгена Пономаренка, з яким прожили довге й щасливе життя. Це був третій
шлюб актриси. Її другим чоловіком був поет футурист Михайль Семенко. «Шлюб
красуні й чудовиська» – так називали цей союз знайомі – протримався десять
років, у пари народився син Михась. У 1936-му вони розлучилися. За рік Семенка
заарештували й репресували, малого сина оголосили дитиною ворога народу. Син Наталії Ужвій подавав великі
надії як літератор, але його життя обірвалось у 24 роки у зв'язку з хворобою.
До кінця життя Наталія Ужвій
залишалася справжньою жінкою. Дуже любила парфуми, змішувати їх, щоб залишати
за собою неповторний шлейф ароматів. На свята ніколи не вбиралася в нові сукні,
бо вважала, що на прийом треба вдягатися у зручний і перевірений одяг, щоб
почуватися на 100% впевненою. На урочисті заходи приходила у м’яких оксамитових
чобітках на невеличкому підборі. Це дозволяло без утоми вистояти на ногах
багато годин поспіль. Щоб бути стрункою – займалася йогою, майже ніколи не
сиділа – їла та читала, стоячи. Померла 29 липня 1986 року, похована на
Байковому кладовищі в Києві. За свої 88 років вона зіграла понад 200 ролей у
театрі і знялася в понад 20 кінофільмах. Актор Богдан Ступка згадував:
«Я завжди відчував її підтримку,
що дуже важливо для молодого артиста. А на гастролях “Дяді Вані” в Москві, коли
вона виходила, зал вставав і скандував: “Ужвій! Ужвій!”. В “Украденому щасті”
вона грала з Бучмою і Добровольським. І коли цей же спектакль, але вже з
молодими артистами поставив Сергій Данченко, Наталя Михайлівна зробила мені
комплімент за роль Миколи: “Ви граєте то князя Мишкіна, то Ісуса Христа!”. Я
падав перед нею на коліна і цілував руку. Що може бути вище такого визнання!»
У Києві поблизу театру імені Івана Франка, на будинку по вулиці архітектора Городецького, 17 (там Наталя Ужвій мешкала останні роки життя) встановлено меморіальну дошку. У Пущі-Водиці діє створений нею Будинок ветеранів сцени, що має її ім’я. 2008 року до ювілею від дня народження Наталі Ужвій Нацбанк України випустив монету з її зображенням у серії «Видатні особистості України». Відомий скульптор Матвій Манізер увічнив Наталію Ужвій в образі Катерини – героїні поеми Тараса Шевченка. У Любомлі, постановою Уряду, середня школа № 1 з 1986 р. носить ім’я Наталії Ужвій. Її ім’ям названа вулиця де вона народилась, встановлено дві меморіальні дошки.
Немає коментарів:
Дописати коментар