14 вересня 2023 року провели онлайн заняття для вчителів
образотворчого мистецтва та мистецтва, слухачів курсів Волинський інститут
післядипломної педагогічної освіти, – Зоя Корчинська розповіла про можливості
дистанційного обслуговування, нові проєкти, інформаційні ресурси бібліотеки.
Слухачі переглянули віртуальні виставки, підготовлені працівниками нашої
бібліотеки та присвячені діячам мистецтва України та світу.
Волинь має чимало справжніх майстрів пензля, якими по –
праву можемо гордитися. Та все ж, з поміж них, помітно відрізняється народний
художник України, патріарх живопису Волині – Олександр Васильович Байдуков,
родом із запорізьких степів, який більшу частину життя прожив на Волині. Де б
не перебував художник, він відтворював красу, що вразила його серце. Його
творчості була присвячена мистецька година «Чарівний пензель народного
художника», яку провела з нагоди 100-річчя від дня народження митця провідний
бібліотекар краєзнавчого відділу Ангеліна Зек.
Олександр Байдуков народився в селі Троїцьке біля
Запоріжжя. У 1939 році поступив до Дніпропетровського художнього училища,
навчання перервала Друга світова війна. З початком бойових дій став воїном і
пішов на фронт. Олександр служив картографом при штабі полку, розвідником у
танковому підрозділі. Зустрів весну 1945 року в Берліні. А коли в 1947 після
демобілізації потягом повертався додому, то несподівано зійшов на станції
Маневичі на Волині, зачарований її унікальною природою. Залишився тут назавжди
і написав власну живописну панораму Волині. Працював художником Ківерцівського
лісокомбінату, після створення 1952 року Волинських художньо-виробничих
майстерень, жив і творив у Луцьку.
У величезному живописному спадку Олександра Байдукова –
більш як тисяча полотен, у переважній більшості в техніці олійного живопису.
Улюблені жанри – пейзаж і натюрморт, а головна тема – замилування красою Волині
у ліричній авторській інтерпретації й кольоровій палітрі. Майстр використовував
особливо чисті фарби, відзначався тонким сприйняттям навколишнього світу, яке
переносив у свої художні полотна. Брав участь у 30 місцевих, республіканських
та закордонних виставках, провів 22 персональні виставки.
Мистецька година «З думою про рідний край», підготовлена до
150-річчя від дня народження Василя Григоровича Кричевського, познайомила з
долею видатного українського архітектора, митця, вченого і педагога. Її провела
головний бібліотекар відділу культури та мистецтва Наталія Олійник.
Із презентації слухачі дізналися, що Василь Григорович
дуже багато зробив для розвитку української культури, працюючи в
найрізноманітніших ділянках. Цією різнобічністю свого таланту він нагадував
мистців Ренесансу.
Мистецька діяльність художника обіймає понад півстоліття
(1897-1952), охоплює період бурхливого розвитку української культури і
мистецтва. Цьому розвитку сприяв у великій мірі він сам, працюючи й творячи в
найрізноманітніших ділянках. Видатний і своєрідний маляр-пейзажист, педагог і
мистецтвознавець, від одночасно виступав новатором в архітектурі, в книжковій
графіці, в ужитковому мистецтві та в оформленні театральних і кінематографічних
вистав. Навесні 1925 р. на запрошення Всеукраїнського фото-кіно управління
(ВУФКУ) Василь Кричевський почав працювати художнім керівником і консультантом
двосерійного фільму режисера П. Чардиніна «Тарас Шевченко». Згодом працював з
цим же режисером над стрічкою «Тарас Трясило». У 1928 р. вийшов фільм
«Звенигора», над яким молодий режисер Олександр Довженко працював разом із
своїм колишнім учителем по Українській Академії мистецтв Василем Кричевським.
Протягом життя Василь Григорович також оформляв книги
письменників, які стали класиками української літератури, а також
науково-популярні видання відомих науковців. Серед них: «Історія України»,
«Історія української літератури» та «Культурно-національний рух» М.
Грушевського, «Контрасти» Г. Чупринки, «Твори», «Намисто» В. Винниченка,
«Українське мистецтво» В. Щербаківського, «Українські думи та пісні історичні»
Д. Ревуцького, «Лебедин» С. Таранушенка, «Майстер корабля» Ю. Яновського,
«Твори» Б. Грінченка, «Будівлі» М. Бажана, «Українське малярство XVII-ХХ
сторіч» Ф. Ернста «Твори» Т. Шевченка, «Гомін і відгомін» М. Рильського та ін.
Василь Кричевський був також вченим – досліджував українське
народне мистецтво та будівництво, вивчав етнографію та археологію. Він був
педагогом – професором Української Державної Академії Мистецтв та різних
мистецьких інститутів, працював у прикладному мистецтві: за його проєктами
виробляли килими, вибійки, меблі, вишивки, посуд. Все це він творив, черпаючи
своє натхнення з мистецької творчості українського народу.
Навесні 1948 р. родина Кричевських переїхала до м.
Каракасу (Венесуела). Помер Василь Григорович 15 листопада 1952 р. у м.
Каракасі. У 1953 р. на міському цвинтарі Каракаса Cementerio del Sur
встановлено масивний чорний надгробок, виконаний за проектом В. Павловського. 7
серпня 1975 р. його останки перенесено на цвинтар Баунд-Брук (штат Джерсі,
США).
Немає коментарів:
Дописати коментар