Чи замислювалися ви, чому одні люди
сяють від щастя, заробляючи небагато, а інші, маючи мільйонні обороти та сотні
працівників, підсвідомо мріють лише про те, щоб «втекти від власної справи»? У
світі, де соціальні мережі щохвилини диктують нам шаблон «успішного успіху», ми
часто забуваємо про єдину робочу формулу самореалізації, яка починається не з
банківського рахунку, а з чесної відповіді на питання: «Хто я насправді?»
Справжня реалізація — це не про картинку з великими вікнами та дорогим авто, а
про синхронізацію ваших вроджених талантів із потребами світу.
Цю статтю ми підготували на основі
панельної дискусії «Формула твоєї самореалізації: освіта, навички, досвід» у
Волинській обласній бібліотеці для юнацтва зі слів спікерів психологині Дарини
Самолюк, маркетолога Віталія Оксенюка, підприємців Сергія Поручника, Леоніда
Баглая, Вадима Курилюка та студентки Вікторії Струсь.
Як стверджує психологиня Дарина Самолюк,
від Сократа і Платона в цьому плані нічого не змінилося: людина як була, так і
є центром інтересу, а її внутрішній світ завжди протиставляється зовнішнім
обставинам, що б у ньому не відбувалося.
Сьогоднішня молодь у віці 15 – 18 років
часто перебуває під тиском: питання майбутнього більше турбує вчителів і
батьків, ніж самих підлітків. Психіка в цей період ще незріла, вона лише
поглинає світ у пошуку відповідей. Проте фундамент самореалізації – це ваші
таланти, які не обов'язково дорівнюють шкільним предметам.
Дослідження показують, що кожна людина
має мінімум три таланти. «Талант – це те, що вам вдається легко», – пояснює
Дарина, наводячи приклад п'ятирічної дівчинки, яка без жодних курсів лідерства
організувала гру для всіх дітей на перерві, просто роздавши їм ролі.
Якщо у вас є ідея або дар і ви їх не
втілюєте – «це гріх», переконані учасники дискусії, адже ви не виконуєте свій
обов'язок перед світом. Ми часто бачимо умовних Петренків і Сидоренків, які
однаково гарно малюють натюрморт, але один з них вчиться чотири роки, а інший
вперше взяв пензель – ось у цьому «баченні без зусиль» і ховається ваш талант.
Проте талант – це лише частина пазлу. Ви
нікуди не подінетесь від свого тіла та психіки, адже тілесний і психічний
процеси є основою реалізації. Організм зношується, і якщо ваші «думки в тумані»
через брак енергії чи сну, про жодну самореалізацію не може йтися. Психіка
обслуговує ваші таланти, але страхи, нездорова самооцінка та почуття провини
можуть їх заблокувати. «Людина, яка заангажована страхами, почуттям провини чи
соромом, набагато складніше реалізовує свій потенціал», – наголошує Дарина.
Іноді успішна людина купує дорогу машину, але ховає її від сусідів, бо відчуває провину за свій успіх – і з цими внутрішніми процесами варто розбиратися разом із фахівцем. Ваші таланти часто приховані в дитинстві: ви можете вважати свої навички нормою, бо вони даються вам легко, тоді як в інших від вашої майстерності «очі квадратні».
Важливо розуміти, що ми – нація, яка
лише зараз, після десятиліть радянської ідеології, заново відкриває для себе
концепцію особистої відповідальності. Радянська система тоталітарно обмежувала
право на власність і свободу, забираючи відповідальність у людини. Сьогодні ж
капіталістичне суспільство вимагає креативності та вміння виходити за рамки.
«Той, хто нащупав формулу особистої відповідальності, почувається щасливішим»,
— вважає Дарина.
У цьому контексті вибір між власною
справою та роботою на когось – це лише питання вибору інструмента. Маркетолог
Віталій Оксенюк, який присвятив 8 років корпоративному сектору та стільки ж
підприємництву, стверджує: «Підприємництво чи найм – це все інструменти
досягнення вашої візії». Найм – це можливість навчатися за кошт компанії,
отримати стабільність і класний колектив. Підприємництво ж — це «завжди
складно», це величезна відповідальність не лише за себе, а й за працівників та
суспільство.
Багато молоді дивиться на соцмережі, де
панує «успішний успіх». Вікторія Струсь, студентка, яка має досвід
підприємництва, застерігає: «Дуже багато бажань є нав’язаними суспільством та
соцмережами». В реальності не всі підприємці заробляють мільйони, і багато хто
стає «загнаним конем», якщо діяльність не закріплена великою ціллю.
Можна мати суперуспішну компанію, бути
«лавмарком» у своєму місті, але бути при цьому глибоко нещасним і підсвідомо
хотіти втекти від усього. Чому? Бо ця діяльність не дає внутрішнього щастя.
«Успішність — це суб'єктивне бачення: для когось це пити чай вдома і відчувати
себе важливою людиною», — додає Віталій. Почуття щастя – це внутрішня
характеристика, і вона не завжди корелює з атрибутами успіху.
Освіта сьогодні також потребує переосмислення.
Підприємець, власник дистриб’юторської компанії «Сладоград» Сергій Поручник
відповідає на питання: Чи потрібен диплом? Його відповідь: ні. «Чи потрібна
освіта? Потрібна». Найбільш болісно – це викреслити п'ять років життя на
навчання не в тому напрямку, коли після випуску ти все одно не знаєш, хто ти.
Світ побудований на обміні цінностями, тому спочатку треба навчитися створювати
цінність для себе. В людини є чотири ресурси: час, енергія, гроші та статус.
Сергій радить: «Конвертуйте свій час та енергію у статус і знання вже зараз»,
щоб згодом мати змогу купувати час інших людей.
Не бійтеся починати з низьких позицій.
Він згадує приклад свого брата, майбутнього власника СТО, який два роки
працював за безцінь у майстра, щоб набратися майстерності.
Також важливо знати свій психотип. Є
«емоційні лідери», як Віка, які генерують мільйон ідей, але потребують
системного партнера поруч. Навіть якщо ви дуже ідейна людина, пам'ятайте пораду
Віки: «Завжди все контролюйте», особливо фінанси. А факапи будуть завжди.
Питання лише в тому, чи ви на цьому «застрягаєте», чи кажете: «Завтра зробимо
нове».
Сучасні зумери – це покоління, яке
об'єктивно має менше страху. Їм потрібен інтерес.
Громадський активіст, власник вітражної
студії «ШКЛО» Вадим Курилюк наголошує на важливості проактивності:
«Найважливіше – якісно будувати соціальні зв'язки». Волонтерство чи громадська
діяльність – це ідеальний майданчик для здобуття навичок спілкування, адже воно
допомагає здобувати скіли «спілкування з простором довколишнім». Вадим
переконаний, що місія старшого покоління – стати для молоді в першу чергу
другом.
Кожна людина унікальна. Підприємець,
власник кав’ярень «Променад», «Луцька Венеція» Леонід Баглай сам пройшов шлях
трансформації: пропрацювавши 13 років у правоохоронних органах на високих
посадах, він одного дня зрозумів, що «загубився». Його порада: почніть з того,
від чого ви насправді кайфуєте, не витрачайте життя на чужі мрії.
Самореалізація – це безкінечний процес
віддачі. Сергій влучно підсумовує: «Коли береш – наповнюються руки, коли
віддаєш – наповнюється серце». Ваша особистість — це проекція всього, що ви
робите, тому постійно треба рости, читати книжки та шукати відповіді. Усвідомте
свій напрям вже зараз, щоб не «загубитися» на роки. Справжні співробітники – це
не просто ресурс, а найбільша цінність компанії, як пише на своїх святкових
конвертах фірма «Сладоград». Тільки ви можете вирішити, що для вас є успіхом і
в чому полягає сенс вашої свободи.
Висновки для майбутнього:
Самореалізація можлива лише через розкриття
вроджених талантів; шукайте їх у тому, що давалося вам легко з самого дитинства
(порада Дарини та Сергія).
Успіх – це суб'єктивна атрибутика, тоді
як щастя – це внутрішня характеристика (теза Віталія та Дарини).
Освіта – це інвестиція у власну цінність,
тоді як диплом — лише формальність (думка Сергія).
Підприємництво та найм – це лише
інструменти для реалізації вашої візії; обирайте той, що відповідає вашому
рівню готовності до відповідальності (досвід Віталія та Леоніда).
Найважливіша навичка сучасності – це
проактивність та здатність будувати якісні соціальні зв'язки (заклик Вадима).
Питання для роздумів:
1. Яку справу я роблю настільки
природно, що навіть не вважаю це роботою?
2. Чи є моя теперішня мета моїм щирим
бажанням чи це картинка, нав'язана соцмережами?
3. Що життя запитує мене сьогодні і в
чому сенс моєї свободи?
4. Яку цінність я можу запропонувати
світу вже зараз, використовуючи свої час та енергію?
5. Чи готовий я брати на себе повну
відповідальність за свої помилки, не шукаючи зовнішніх опор?
Матеріал підготувала: Валентина Романишина, модератора
заходу.






